Нафтовий білий парафін – воскоподібна субстанція кристалічної структури. Його молекулярна маса коливається від 300 до 450. У розплавленому вигляді виявляє малу в’язкість. Величина та форма структурних кристалів змінюються в залежності від умов виробництва речовини. Дрібні та тонкі кристали – продукти переробленої нафти. Кристали побільше – результат обробки нафтового дистилянту та дистилятного рафінату, що пройшов селективне очищення.
При охолодженні парафіни у швидкому темпі виходять дрібніші кристали. Парафін – змішані граничні вуглеці складу С18Н38 – С35Н72.
Основна маса хімічних реагентів не викликає реакції парафіну. Окислення можливе лише з азотною кислотою або під дією кисню повітря за високих температур. Непоганий результат показують деякі інші окислювачі – у цьому випадку виділяються специфічні жирні кислоти, аналогічні рослинним та тваринам.
Отримання парафіну
Депарафінізацією називається процес вироблення парафіну з нафтової основи. Крім того, при виготовленні цієї речовини знемащують дистилятну олію з допомогою кетон-ароматичного розчинника.
Для невеликих партій парафіну достатньо знемаслювання без додаткових речовин – фільтр-пресування сировини, яку перед цим потрібно охолодити. У цьому варіанті виробництва не обійтися без потіння отриманого газу.
Парафін на продаж додатково очищають сірчаною кислотою або контактним, гіцрогенізаційним, перколяційним очищенням.
Застосування парафіну
Після очищення парафін, отриманий з нафти, поділяють на очищений та високоочищений.
П-1 – клас парафіну високоочищеного, який використовую при виготовленні тари або жорстких видів упаковки, розплавів або клеїв, які контактують із харчовими продуктами або будуть застосовуватись у специфічних температурних умовах – за сильного нагрівання. Без парафіну не існувала б косметика та фармацевтика.
П-2 – клас високоочищеного парафіну, яким покривають та просочують гнучкі продуктові упаковки, які мають зберегти еластичність за низьких температур. Цей парафін присутній у сплавах для покриття бетону, чи дерева металу, в якому зберігатимуть їстівні продукти. Він вдало використовується у воскових субстанціях, медичній техніці чи косметиці.
В2, В3, В4, В5 – теж високоочищені парафіни, призначені для використання в промисловості в тих її областях, де вимоги до чистоти виробів особливо високі. Саме марка В2 успішно застосовується при виробництві гумотехніки.
Т-1, Т-2, Т-3, З – класи очищених парафінів технічного призначення. Вони – добрі сировинні матеріали у промисловості.
Т-1 – найчастіший компонент побутової хімії, свічок, продуктів народного господарства.
Т-2 застосовують у хімічній, нафтохімічній промисловості, у галузях народного господарства;
Т-3 – це надійне просочення покриттів для технічних сортів паперу, текстилю, картону, металевих та дерев’яних поверхонь; іноді його використовують у нафтохімічній промисловості;
С – сировину для нафтохімічної промисловості, необхідне виробництва синтетичних жирних кислот.
Фізичні властивості твердих очищених нафтових парафінів П-2, Т-1, Т-2 та Т-3 ДеСТ 23683-89
| Найменування показника | П-2 | Т-1 | Т-2 | Т-3 |
| Зовнішній вигляд | Кристалічна маса білого кольору | Кристалічна маса білого кольору, допускаються відтінки сірого чи жовтого | ||
| Температура плавлення, °С, не нижче | 52,0 | 52,0-58,0 | 52,0-56,0 | 50,0-56,0 |
| Масова частка олії, % не більше | 0,80 | 1,80 | 2,30 | 3,00 |
| Колір, умовні марки, не більше | 4 | 11 | 12 | 12 |
| Запах | Відсутність | – | – | – |
| Зміст бензапірену | Відсутність | – | – | – |
| Масова частка сірки, %, трохи більше | Відсутність | – | – | – |
| Масова частка води, не більше | Відсутність | – | – | – |
| Зміст механічних домішок | Відсутність | Відсутність | Відсутність | Відсутність |
| Зміст фенолу | Відсутність | – | – | – |
| Зміст фурфуролу | Відсутність | – | – | – |
| Вміст водорозчинних кислот та лугів | Відсутність | Відсутність | Відсутність | Відсутність |
Вміст фурфуролу та фенолу встановлюють тільки для парафінів, отриманих з рафінатів фурфурольної та фенольної очистки.
Безпека
Нафтовий твердий парафін добре горить, спалах відбувається при температурі від 160 градусів за шкалою Цельсія. Самозаймання може статися після подолання межі 300 градусів.
Твердий парафін відноситься за ГОСТ 12.1.007 до 4-го класу небезпеки, у робочій зоні гранична концентрація вуглеводневих парів розплавленого парафіну в повітрі – 300 мг/м³ (з перерахунком на вуглець)
У приміщеннях, де є виробництво, необхідно поставити припливно-витяжну вентиляцію, яка допоможе знизити рівень концентрації шкідливих речовин.
Твердий парафін (продаж у Києві) навіть у нормальних умовах пожежонебезпечний. Склад та виробнича зона, де є парафін, не допускає відкритого вогню та роботи з ним. Штучне освітлення підійде лише вибухобезпечне.